![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
tash_vРозробка офiцерiв Управлiння кадрiв ВПС по темi "Демобілізація офіцерських кадрів ВПС після Великої Вітчизняної війни" згiдно з вказiвкою Головного Управлiння кадрiв № 3/3/250901 вiд 18 лютого 1959 р.
ЦАМО РФ, фонд 33, опис 737319, справа 34, лл. 268-293
**************************************************
6. Планування перепідготовки офіцерів запасу
Комуністична партія і її вождь В.І. Ленін завжди надавали великого значення підготовці кваліфікованих людських резервів.
В.І. Ленін на VIII Всеросійському з'їзді Рад говорив: "Хто забуде про небезпеку, що постійно загрожує нам i яка не припиниться, поки існує світовий імперіалізм, - хто забуде про це, той забуде про нашу трудову республіку". Він кликав робітників і селян наполегливо вивчати військову справу, опановувати військову науку, берегти обороноздатність нашої Батьківщини і армії, як зіницю ока.
У Постанові ЦК від 5.6.193 р. "Про командний та політичний склад РСЧА" вказувалося:
"... відзначаючи ..., що рівень військової підготовки начскладу запасу все ще різко відстає від вимог, що висуваються зараз до командира Червоної Армії, ЦК пропонує Реввійськрадi СРСР рішуче підвищити якість військової перепідготовки начскладу запасу, а партійним і професійним організаціям надавати в цьому всемірне сприяння военведу.
Профспілкам та осоавіахімовським організаціям одночасно також всіляко розвивати позаармiйську роботу з начскладом по військовому його вдосконаленнi".
Досвід Великої Вітчизняної війни показав, що абсолютно незадовільно готувалися в мирних умовах льотчики і штурмани запасу.
Відомо, що навчання особового складу кадру ВПС на нову матеріальну частину до початку війни також не було закінчено. Авіаційні з'єднання перебували в стадії переозброєння. Все це відбилося до деякої міри на підготовці офіцерів запасу.
Маючи низьку авіаційну кваліфікацію (короткострокові збори на застарілій матчастини, постійно непов'язанi з льотно. практикою в цивільних умовах), льотний склад запасу прибув на поповнення у ВПС неповноцінним.
З 5380 льотчиків-пілотів, які перебували до початку війни в запасі, було покликанj до армії 3192 чол., а використанj в частинах ВПС тільки 1052 чол., тобто 33%.
З 12486 льотчикiв-спостерегачiв, стрільців-бомбардирів запасу було призвано 9246 чол., а використано в частинах ВПС тільки 572 чол., тобто 6.2%.
З інженерним і технічним складом запасу справа йшла цілком задовільно. З 19577 інженерів і техніків запасу було призвано 7387 чол., з них використано в частинах ВПС 6222 чол., тобто 82.2%.
Інженерно-технічний склад був використаний в основному за своїми або за спорідненими їм спеціальностями.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни почався новий період у підготовці та перепідготовці офіцерів запасу.
Наш народ, щиро борючись за мир, не може бути байдужим до підступам імперіалістичних агресорiв, що готують людству нову спустошливу світову війну.
Постановою Ради Міністрів СРСР № 1712-750с від 31.7.1946 р. на Центральну Раду Тсоавіахіму було покладено керівництво з підготовки льотних кадрів для ВПС.
Відповідно до цієї Постанови для масової підготовки і перепідготовки льотчиків запасу в різних містах Радянського Союзу був відкритий 41 аероклуб.
До цих аероклубiв згідно з директивою Генерального штабу № 6/485977 від 30.9.1947 р. мало бути приписано для підготовки 4040 льотчиків запасу.
Станом на 1.2.1948 р. по всіх аероклубах було приписано всього лише 825 чол. Були аероклуби, до яких не було приписано жодної людини (Сталінградський, Бакинський, Вільнюський) або ж приписано по 1-6 чол. (Курський, Подільський та ін.)
Тсоавіахім при відкритті аероклубів керувався не наявністю в містах Радянського Союзу льотчиків запасу, а кращими умовами розміщення аероклубів.
Головний штаб ВПС, не маючи точних даних про кількість льотчиків запасу, що значаться в кожному райвійськкоматі, не міг своєчасно реагувати на більш правильний розподіл.
Постановою Ради Міністрів СРСР № 77 від 16.1.1948 р. для керівництва масової підготовкою та перепідготовкою льотних кадрів в запасі було організовано Добровільне товариство сприяння авіації (ДТСАВ).
З метою найбільш повного охоплення перепідготовкою льотчиків запасу і правильного розміщення аероклубів як наявних, так і тих, що мають відкритися в майбутньому, начальник Головного штабу ВПС у листі на ім'я начальника Головного Управління кадрів № 459533 від 14.2.1948 р. просив дати розпорядження про подання до Головного штабу ВПС даних про льотний склад, який перебуває на обліку в кожному РВК.
На 1 травня 1948 р. було в запасі 14953 льотчика. З них тільки 4037 або 26.9% були зайняті на льотнiй роботі (в ЦПФ, ДТСАВ, МАП, Главсевморпуть та ін.)
За віком льотчики запасу характеризувалися: до 25 років - 1729 чол. (11.5%), 25-30 років - 7444 чол. (49.8%), 30-35 років - 3420 чол. (22,9%), 35 років і старiшi 2360 чол. (15.8%).
З цих даних видно, що 9173 льотчика (61.3%) мали вік до 30 років і представляли цінність як льотчики запасу, якщо їм буде надане льотне тренування.
У червні місяці 1947 р. в Управлінні кадрів ВПС були розроблені і 1.7.1947 р. за № 242092 направлені в Головне Управління кадрів пропозиції про призов офіцерів на навчальні та практичні збори в 1948 р.
Рішенням Генерального штабу в 1948 р. офіцери на навчальні та практичні збори не призивалися.
У лютому місяці 1949 р. Управлінням кадрів ВПС і Оргмобуправленням Головного штабу ВПС були розроблені пропозиції про проведення практичних зборів офіцерів запасу ВПС у навчальних центрах ДТСАВ. Пропозиції були затверджені директиви Генерального штабу № М/6/121708 від 8.3.1949 р.
Цією директивою, згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР № 703-272сс від 19.2.1949 р. було визначено:
1) Підготовку льотно-технічного складу в навчальних центрах ДТСАВ проводити в травні-жовтні, в порядку місячних зборів з відривом від виробництва;
2) Тренування льотчиків і пілотів запасу в аероклубах ДТСАВ проводити без відриву від виробництва.
У навчальні центри підлягали призову офіцери запасу віком до 40 років у званнях до підполковника включно.
Для виконання Постанови Ради Міністрів ДТСАВ було організовано 6 навчальних центрів: Богодухівський, Ротмістровский (Сумський, КВО), Аткарський і Кузнецький (ПриВО), Вязниковський (МВО) і Бузулукський (ПдУрВО).
План практичних зборів у навчальних центрах ДТСАВ в 1949 р. був виконаний наступним чином:
Невиконання плану пояснюється тим, що ДТСАВ вперше проводило такі збори і не всі навчальні центри були підготовлені.
За 1948 р. пройшли тренування при аероклубах 1500 льотчиків. На 1949 р. намічалося пропустити через аероклуби 2400 льотчиків.
Підготовка та перепідготовка льотчиків, штурманів та інженерно-технічного складу в запасі у навчальних центрах і аероклубах в ДТСАВ проводилися і в наступні роки.
Згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР № 3060 від 20.8.1951 р. ДТСАВ, ДОСАРМ і ДОСФЛОТ об'єднаннi в одну організацію - ДОСААФ СРСР.
Були організовані: Центральна об'єднана льотно-технічна школа ДОСААФ у м. Саранську зі змінним складом: льотчиків - 200 чол., техніків - 200 чол., Центральна планерна школа в м. Калузі зі змінним складом 100 чол. Був відкритий додатково 21 аероклуб.
**************************************************
Висновок
ЦАМО РФ, фонд 33, опис 737319, справа 34, лл. 268-293
**************************************************
6. Планування перепідготовки офіцерів запасу
Комуністична партія і її вождь В.І. Ленін завжди надавали великого значення підготовці кваліфікованих людських резервів.
В.І. Ленін на VIII Всеросійському з'їзді Рад говорив: "Хто забуде про небезпеку, що постійно загрожує нам i яка не припиниться, поки існує світовий імперіалізм, - хто забуде про це, той забуде про нашу трудову республіку". Він кликав робітників і селян наполегливо вивчати військову справу, опановувати військову науку, берегти обороноздатність нашої Батьківщини і армії, як зіницю ока.
У Постанові ЦК від 5.6.193 р. "Про командний та політичний склад РСЧА" вказувалося:
"... відзначаючи ..., що рівень військової підготовки начскладу запасу все ще різко відстає від вимог, що висуваються зараз до командира Червоної Армії, ЦК пропонує Реввійськрадi СРСР рішуче підвищити якість військової перепідготовки начскладу запасу, а партійним і професійним організаціям надавати в цьому всемірне сприяння военведу.
Профспілкам та осоавіахімовським організаціям одночасно також всіляко розвивати позаармiйську роботу з начскладом по військовому його вдосконаленнi".
Досвід Великої Вітчизняної війни показав, що абсолютно незадовільно готувалися в мирних умовах льотчики і штурмани запасу.
Відомо, що навчання особового складу кадру ВПС на нову матеріальну частину до початку війни також не було закінчено. Авіаційні з'єднання перебували в стадії переозброєння. Все це відбилося до деякої міри на підготовці офіцерів запасу.
Маючи низьку авіаційну кваліфікацію (короткострокові збори на застарілій матчастини, постійно непов'язанi з льотно. практикою в цивільних умовах), льотний склад запасу прибув на поповнення у ВПС неповноцінним.
З 5380 льотчиків-пілотів, які перебували до початку війни в запасі, було покликанj до армії 3192 чол., а використанj в частинах ВПС тільки 1052 чол., тобто 33%.
З 12486 льотчикiв-спостерегачiв, стрільців-бомбардирів запасу було призвано 9246 чол., а використано в частинах ВПС тільки 572 чол., тобто 6.2%.
З інженерним і технічним складом запасу справа йшла цілком задовільно. З 19577 інженерів і техніків запасу було призвано 7387 чол., з них використано в частинах ВПС 6222 чол., тобто 82.2%.
Інженерно-технічний склад був використаний в основному за своїми або за спорідненими їм спеціальностями.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни почався новий період у підготовці та перепідготовці офіцерів запасу.
Наш народ, щиро борючись за мир, не може бути байдужим до підступам імперіалістичних агресорiв, що готують людству нову спустошливу світову війну.
Постановою Ради Міністрів СРСР № 1712-750с від 31.7.1946 р. на Центральну Раду Тсоавіахіму було покладено керівництво з підготовки льотних кадрів для ВПС.
Відповідно до цієї Постанови для масової підготовки і перепідготовки льотчиків запасу в різних містах Радянського Союзу був відкритий 41 аероклуб.
До цих аероклубiв згідно з директивою Генерального штабу № 6/485977 від 30.9.1947 р. мало бути приписано для підготовки 4040 льотчиків запасу.
Станом на 1.2.1948 р. по всіх аероклубах було приписано всього лише 825 чол. Були аероклуби, до яких не було приписано жодної людини (Сталінградський, Бакинський, Вільнюський) або ж приписано по 1-6 чол. (Курський, Подільський та ін.)
Тсоавіахім при відкритті аероклубів керувався не наявністю в містах Радянського Союзу льотчиків запасу, а кращими умовами розміщення аероклубів.
Головний штаб ВПС, не маючи точних даних про кількість льотчиків запасу, що значаться в кожному райвійськкоматі, не міг своєчасно реагувати на більш правильний розподіл.
Постановою Ради Міністрів СРСР № 77 від 16.1.1948 р. для керівництва масової підготовкою та перепідготовкою льотних кадрів в запасі було організовано Добровільне товариство сприяння авіації (ДТСАВ).
З метою найбільш повного охоплення перепідготовкою льотчиків запасу і правильного розміщення аероклубів як наявних, так і тих, що мають відкритися в майбутньому, начальник Головного штабу ВПС у листі на ім'я начальника Головного Управління кадрів № 459533 від 14.2.1948 р. просив дати розпорядження про подання до Головного штабу ВПС даних про льотний склад, який перебуває на обліку в кожному РВК.
На 1 травня 1948 р. було в запасі 14953 льотчика. З них тільки 4037 або 26.9% були зайняті на льотнiй роботі (в ЦПФ, ДТСАВ, МАП, Главсевморпуть та ін.)
За віком льотчики запасу характеризувалися: до 25 років - 1729 чол. (11.5%), 25-30 років - 7444 чол. (49.8%), 30-35 років - 3420 чол. (22,9%), 35 років і старiшi 2360 чол. (15.8%).
З цих даних видно, що 9173 льотчика (61.3%) мали вік до 30 років і представляли цінність як льотчики запасу, якщо їм буде надане льотне тренування.
У червні місяці 1947 р. в Управлінні кадрів ВПС були розроблені і 1.7.1947 р. за № 242092 направлені в Головне Управління кадрів пропозиції про призов офіцерів на навчальні та практичні збори в 1948 р.
Рішенням Генерального штабу в 1948 р. офіцери на навчальні та практичні збори не призивалися.
У лютому місяці 1949 р. Управлінням кадрів ВПС і Оргмобуправленням Головного штабу ВПС були розроблені пропозиції про проведення практичних зборів офіцерів запасу ВПС у навчальних центрах ДТСАВ. Пропозиції були затверджені директиви Генерального штабу № М/6/121708 від 8.3.1949 р.
Цією директивою, згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР № 703-272сс від 19.2.1949 р. було визначено:
1) Підготовку льотно-технічного складу в навчальних центрах ДТСАВ проводити в травні-жовтні, в порядку місячних зборів з відривом від виробництва;
2) Тренування льотчиків і пілотів запасу в аероклубах ДТСАВ проводити без відриву від виробництва.
У навчальні центри підлягали призову офіцери запасу віком до 40 років у званнях до підполковника включно.
Для виконання Постанови Ради Міністрів ДТСАВ було організовано 6 навчальних центрів: Богодухівський, Ротмістровский (Сумський, КВО), Аткарський і Кузнецький (ПриВО), Вязниковський (МВО) і Бузулукський (ПдУрВО).
План практичних зборів у навчальних центрах ДТСАВ в 1949 р. був виконаний наступним чином:
| Спеціальність | Підлягають призову | Пройшли збори | %% виконання |
| Льотчики ВА | 2592 | 1665 | 64.5 |
| Льотчики БА | 432 | 488 | 113.0 |
| Льотчики ША | 864 | 810 | 93.5 |
| Льотчики допом. авіації | - | 147 | - |
| Льотчики трансп. авіації | - | 21 | - |
| Льотчики кор.разв.ав. | - | 13 | - |
| Усього льотчиків: | 3888 | 3143 | 81.0 |
| Штурмани | 864 | 807 | 93.4 |
| Інженери | 384 | 221 | 58.0 |
| Техніки | 3528 | 3024 | 84.5 |
| Разом: | 8664 | 7195 | 83.0 |
Невиконання плану пояснюється тим, що ДТСАВ вперше проводило такі збори і не всі навчальні центри були підготовлені.
За 1948 р. пройшли тренування при аероклубах 1500 льотчиків. На 1949 р. намічалося пропустити через аероклуби 2400 льотчиків.
Підготовка та перепідготовка льотчиків, штурманів та інженерно-технічного складу в запасі у навчальних центрах і аероклубах в ДТСАВ проводилися і в наступні роки.
Згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР № 3060 від 20.8.1951 р. ДТСАВ, ДОСАРМ і ДОСФЛОТ об'єднаннi в одну організацію - ДОСААФ СРСР.
Були організовані: Центральна об'єднана льотно-технічна школа ДОСААФ у м. Саранську зі змінним складом: льотчиків - 200 чол., техніків - 200 чол., Центральна планерна школа в м. Калузі зі змінним складом 100 чол. Був відкритий додатково 21 аероклуб.
**************************************************
Висновок
