Національна агенція стратегічних комунікацій


У стрічці йдеться про події з 24 лютого (коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ) до перших чисел квітня (коли наші воїни змусили окупантів до втечі за межі нашого державного кордону). Своїми спогадами діляться чотири десятки військових – від солдата до генерала. Вони – не тільки танкісти, а й піхотинці, артилеристи, зенітники, ремонтники… Назва, образно кажучи, є естафетою від першого фільму про 1 окрему танкову бригаду «Душа броні», де показані епізоди бойової біографії частини з 2014 року, початку російсько-української війни.


Творча група: автор сценарію і режисер – Олексій Гончарук (творчий керівник НАСК), координатор – Андрій Грималюк, текст читає – Олексій Рослов, графіка – Костянтин Наумов, редактори – Світлана Наконечна й Олександра Гончарук, автори пісень – Христина Панасюк, Богдан Томенчук, Юлія Майборода й Олексій Гончарук.

Трохи конспіралогії.

Фото та відео з Кримського мосту побачив ще вночі, але був занадто втомлений, щоби рефлексувати.
Тому кілька слів зараз.

Не маючи додаткових даних та виходячи лише з нічного відео і загальних міркувань відразу скажу, що не вірю я в "роботу" ЗСУ у цьому випадку. Вантажівка, яка, мовляв, вибухнула з такою силою, що вибух уразив цистерни з пальним на сусідній "нитці" мосту (не лище сусідній, а ще й такій, що знаходиться значно вище за автомобільну). Це та сама вантажівка, яку мали перевіряти перед виїздом на міст. Камікадзе, що вів цю вантажівку. Потяг с цистернами, який стоїть на місці, хоча в цьому випадку машиніст мав би аварійно відчепити задні цистерни (ті, які горіли) й їхати швидше з того місця. Пожежники, що стоять і спостерігають, як горять ці цистерни і не зупиняють машину, звідки йде відео, аж поки вона сама не стає перед проваллям мосту.

Але що кидається в очі - майже одночасне (в кілька днів) руйнування Північних потоків та Кримського мосту. Як би там не було, але це найбільші структурні об'єкти, що їх створено за Путіна.
Чи не є їх знищення таким собі "а не доставайся же ты никому" перед "самозакриттям" Росії?
Сподіваюсь, що ті з росіян, які останні сім місяців "не підтримували Путіна, але не могли виїхати з Росії, бо треба доглядати за старими батьками", а зараз товпляться біля прикордонних пунктів на виїзд, не забули взяти своїх старих батьків з собою.
Хоча, судячи з відео та фото з тих пунктів, забули...
Росіяни створили петицію "ПРОТИВ ОБЩЕЙ И ЧАСТИЧНОЙ МОБИЛИЗАЦИИ".

І єдиною причиною для неї вказали:

"В текущей ситуации неопределённости мы не готовы подвергать ни моральной, ни нравственной, ни физической опасности мужчин нашей страны – братьев, сыновей, мужей, отцов и дедов."

Без коментарів.
Останнім часом у мережі згадують щоденник Вільяма Ширера, який він вів, працюючи кореспондентом у Берліні у 1934-1940 рр. Так трапилось, що я вже давно прочитав цей щоденник, тому нічого нового за останній час я не почув. І тоді я вирішив подивитись, а хто ж був наступником Ширера на посаді кореспондента у Берліні і чи не залишив він свої записи щодо цього періоду своєї роботи. Ним виявився Гаррі Фланнері, який у 1942 році справді опублікував свої записи щодо цього періоду свого життя. Книга "Призначення до Берліна" тоді стала бестселером в Америці, але переклад її українською чи російською мовами я не знайшов. Хоча це було б цікаво, тому що деякі моменти в ній дуже нагадують нинішню ситуацію російсько-української війни.

Наведу один з уривків з цієї книги:

"Я взяв інтерв’ю у пілота нацистського бомбардувальника в Парижі. Атаку на «Ілластріус» здійснили льотчики «Штуки». Мені було цікаво, чи зможу я знайти того, хто брав участь у цьому ділі і хто б добре розмовляв англійською. Після цього, можливо, я міг би отримати у співрозмовники капітана підводного човна, парашутиста, танкіста тощо. Ці передачі мали біти цікавими, пожвавити програми у нудні періоди, а також надати важливу інформацію для слухачів. Я запитав Дітріха про людину з атаки «Ілластріуса».

Цією людиною був лейтенант Еберхард Якоб, чий будинок був у Кесселі, між Ганновером і Франкфуртом. Йому було двадцять три роки, мав зріст 178 см і важив він трохи більше 73 кг. Джейкоб був стрункий, з довгими рисами обличчя, червоним обличчям, напевно, від середземноморського сонця. Він брав участь у понад вісімдесяти рейдах у Польщі, Норвегії, Франції, Бельгії та Англії, причому лише на Лондон здійснив понад двадцять атак. Він говорив англійською майже без акценту. Я запитав його про це.

«Моя мати, — сказав він, — була англійкою, а мої дідусь і бабуся досі живуть поблизу Лондона».

«Живуть поблизу Лондона?» - Я був здивований. - «Чи доводилося вам коли-небудь бомбити поблизу місця, де вони живуть?»

«Так», — відповів Джейкоб, — «дуже близько... Я намагаюся не думати про це».

Я згадав, що подібне запитання задавав Флаковському, льотчику, у якого брав інтерв’ю в Парижі. Звісно, у нього було багато друзів в Англії, як, мабуть, і у більшості нацистів, які робили туди рейди. Багато з них були обрані для керівництва ескадрильями саме з цієї причини. Вони краще знали країну. Флаковский також сказав, що коли він скидав бомби на Англію, він намагався не думати про те, що він може вбивати людей, яких він знав і любив.

Якоб міг убити батьків своєї матері."
Побачив блискучий переспів пісні Шнура "Ленинград - Почём звонят колокола?" (див. нижче).
Цей переспів викладено ще 17 лютого 2021 року.
Одинадцять днів тому там з'явився такий коментар: "сегодня это мечта всего мира...":



А це оригінал (про всяк випадок):

Останній час в Інтернеті з'являються новини про те, що з Вікіпедії видаляють записи про тих генералів РФ, які загинули в Україні у цьому році, на кшалт:



Подібних новин вже достатньо, але мене зацікавило, чим саме обумовлюється видалення подібних записів з Вікіпедії росіянами. І мені дуже сподобалось пояснення цьому явищу. Для прикладу візьмемо сторінку, наведену вище (згаданий у тексті "АИ" це "академический источник", яким має бути підтверджена кожна сторінка Вікіпедії):

"Суховецкий, Андрей Александрович

Удалить — давайте пройдёмся по пунктам ВП:ВОЕННЫЕ

Пункт 2.1 — про командира дивизии — даже не рассматриваем. Для ВС РФ — персоналий не-значимый.

Пункт 2.3 — итак, некоторые коллеги настаивают на том что Суховецкий являлся руководителем крупного формирования — конкретно 41-й общевойсковой армии. Но всё постигается в сравнении. Это в Сухопутных войсках СССР в одной общевойсковой армии могло входить от 3 до 7 линейных (мотострелковых и танковых) дивизий (без учёта армейского комплекта частей) и личного состава от 45 000 до 100 000 человек, как в случае с этой армией. Но в Сухопутных войсках России — общевойсковые армии являются всего лишь аналогом советской дивизии (даже не корпуса), а не советской армии. Исключение — 1-я гв.ТА.
Конкретно 41-я общевойсковая армия состоит всего лишь из 3 (трёх) линейных (мотострелковых) бригад. 41-я армия только называется армией — на самом деле это корпус. В каждой из этих бригад — не более 2 000 бойцов. Вся 41-я армия по своей численности — это как одна мотострелковая дивизия ВС СССР, с личным составом на 10 000 — 14 000 человек. Считайте что Суховецкий в действительности был заместитель командующего корпусом (фактически — замкомдива) (заместитель командующего корпусом — не значим). Потому что это корпус может состоять из бригад, а армия должна состоять из корпусов или дивизий. Но в современной организации СВ РФ — свои масштабы и терминология, не-совпадающие с мировой практикой.
Суховецкий не был руководителем крупного формирования — несмотря на его громкое название.
МО РФ официально не соизволило уточнить каким именно заместителем он был — но тут можно и не гадать. У командующего армией может быть по штату до 5 заместителей: начальник штаба (НШ), заместитель («чистый зам» — он же заместитель по боевой подготовке), заместитель по воспитательной работе (по старому «замполит»), заместитель по вооружению («зампотех»), заместитель по тылу («зампотыл» — заместитель по МТО). Главным и первым заместителем командарма, является только начальник штаба армии (остальные — не-первые)... Это прописано в Уставе Внутренней Службы для начальников штабов от уровня батальона и выше. Последовательность приведения должностей заместителей командира в УВС и есть их старшинство. Но если бы у Суховецкого была именно такая должность (НШ 41-й ОА) — МО РФ обязательно привело бы именно эту формулировку. Потому что в вооружённых силах — это ключевая должность. Не каждому генералу доверяют быть начальником штаба корпуса/армии/округа/рода войск/вида ВС. Почитайте генеральские биографии.

Суховецкий не был начальником штаба 41-й армии. Соответственно не был первым заместителем.

Пункт 3: отсутствуют АИ в которых приводилась бы ключевая роль погибшего генерала в специальной военной операции России в Украине."

Ось так. Висновок - загалом це нікчема, який нічим значним у своєму житті не керував і якого звати "ніхто".

December 2024

S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930 31    

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 11th, 2025 07:24 am
Powered by Dreamwidth Studios