![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
tash_vРозробка офiцерiв Управлiння кадрiв ВПС по темi "Демобілізація офіцерських кадрів ВПС після Великої Вітчизняної війни" згiдно з вказiвкою Головного Управлiння кадрiв № 3/3/250901 вiд 18 лютого 1959 р.
ЦАМО РФ, фонд 33, опис 737319, справа 34, лл. 268-293
**************************************************
3. Заходи з використання демобілізованих в народному господарстві
Комуністична партія і Радянський уряд завжди виявляли і виявляють невпинну турботу про працевлаштування воїнів, що демобiлiзуються.
Так, наприклад, ще в період демобілізації після громадянської війни, ЦК РКП(б) 4 квітня 1921 р. в листі всім губкомам "Про обслуговування відпущених у довгострокові відпустки червоноармійців" писав:
"... Від казарми і до самої своєї хати демобілізований червоноармієць повинен бути оточений турботою і піклуванням всього партійного, професійного і радянського апарату.
Для робітників і службовців через ком. працю і профспілки повинна бути організована практична допомога для отримання роботи".
17 березня 1924 р. ЦК РКП(б) у циркулярному листі всім облбюро ЦК, ЦК компартій, обкомів і губкомам РКП(б) "Про роботу серед червоноармійців, що демобiлiзуються, і тих, що призиваються в армію", пропонував:
"Вжити заходів до забезпечення роботою червоноармійців-комуністів, які звільняються у безстрокову відпустку. Залучити червоноармійців, що повертаються в село в безстрокову відпустку, у суспільну і культурну працю на селі".
5 червня 1931 р. ЦК ВКП(б) прийняв спеціальну постанову "Про командний та політичний склад РСЧА", у якiй зазначено:
"При розміщенні на цивільній службі начскладу запасу органами Наркомпрацi надавати начскладу переважно такі види роботи, які б надавали можливості закріплювати адміністративно-командні навички та розвивати відповiднi їх військової спеціальності знання".
Закон про демобілізацію старших віків, прийнятий на XII сесії Верховної Ради СРСР 23 червня 1945 р. має не тільки величезне політичне, а й велике господарське значення. Мільйони радянських воїнів, у тому числі десятки тисяч офіцерів, поверталися з армії до мирної творчої праці. Наша промисловість і сільське господарство отримали велику допомогу в кадрах робітників, більшість яких набуло в армії багатий досвід і нові спеціальності.
Закон зобов'язував РНК союзних і автономних республік, виконкоми крайових і обласних Рад депутатів трудящих, керівників підприємств, установ і організацій у міських районах надавати роботу демобілізованим не пізніше місячного терміну з дня прибуття їх до місця проживання.
При наданні роботи рекомендувалося враховувати придбані ними досвід і спеціальності в армії і визначати їх на роботу не нижче тої, яка виконувалася ними до армії.
У сільських місцевостях Ради депутатів трудящих і правління колгоспів зобов'язувалися надавати демобілізованим всіляку допомогу як у справі їхнього влаштування на роботу, так і в обзаведенні господарством.
29 червня 1946 р. Військовим Радам округів була направлена директива Головного Управління кадрів № ГУК/ОМУ/663980, в якій пропонувалося:
1. Зажадати від обласних, міських і районних військкоматів активної участі у працевлаштуванні та забезпеченні демобілізованих офіцерів.
2. Встановити періодичні особисті доповіді працівників військкоматів Військовим Радам округів з питань працевлаштування та забезпечення демобілізованих офіцерів.
Крім того, військовим комісарам пропонувалося негайно повідомляти прокуратуру про всі випадки порушення місцевими радянськими органами Закону про демобілізацію.
У результаті проведеної демобілізації офіцерського складу наше народне господарство отримало десятки тисяч кваліфікованих фахівців.
Із загальної кількості звільнених офіцерів ВПС, якщо не вважати офіцерів, звільнених як непридатних до військової служби з виключенням з обліку і обмежено придатних II ступеня, то близько 65000 чол. можна вважати цілком працездатними і придатними для роботи в народному господарстві СРСР у різних галузях.
Значна частина інженерно-технічного складу ВПС звільнена була як фахівці народного господарства, покликані в армію в роки війни.
Повертаючись в рідні місця демобілізовані з перших же днів включалися в активну господарсько-політичну діяльність. Багато хто з них відмовлялися від заслуженого відпочинку, ставали до верстатів, до комбайнів, щоб помножити багатство нашої країни, швидше заліковувати рани, завдані війною.
Тисячі фахівців були спрямовані на великі підприємства. У газеті "Правда" 20.9.1945 р. в передовій статті з цього питання вказувалося:
"У першу чергу демобілізованих потрібно направляти на великі підприємства союзного значення, що найбільш потребують робочої сили і володіють найбільшими можливостями щодо виробничого зростання демобілізованих".
Велику роботу у працевлаштуванні демобілізованих офіцерів виконали місцеві партійні та радянські органи, а також військкомати.
Сотні демобілізованих офіцерів ВПС працювали на керівних посадах в партійних, радянських і господарських організаціях.
Так, наприклад: за звітами відділів кадрів ВА і ВПС округів, на 1 січня 1949 р. з числа офіцерів запасу ВПС працювали:
- Секретарями крайкомів, обкомів і ВЛКСМ - 5 чол.
- Секретарями райкомів, міськкомів ВКП(б) і ВЛКСМ - 89
- Зав.відділом обкомів, крайкомів і інструкторами - 23
- Зав.відділом райкомів, міськкомів та інструкторами - 155
- На інших партійних керівних посадах - 54
- Головами та заст.голови облвиконкомів - 3
- Головами та заст.голови міськвиконкомів, райвиконкомів - 3
- Міністрами і зам.міністра автономних республік - 4
- Начальниками і заступниками начальникiв Управлінь міністерств - 13
- Начальниками відділів Управлінь міністерств - 12
- Головними інженерами Управлінь міністерств - 3
- На різних керівних посадах у міністерствах - 66
- Директорами і заступниками директорів заводів, фабрик, трестів - 79
- Головними інженерами, технологами - 20
- Директорами середніх шкіл та училищ - 27
- Депутатами районних та міських рад - 76
Трудівники тилу з гордістю висували демобілізованих офіцерів на керівні пости.
**************************************************
Роздiл четвертий
ЦАМО РФ, фонд 33, опис 737319, справа 34, лл. 268-293
**************************************************
3. Заходи з використання демобілізованих в народному господарстві
Комуністична партія і Радянський уряд завжди виявляли і виявляють невпинну турботу про працевлаштування воїнів, що демобiлiзуються.
Так, наприклад, ще в період демобілізації після громадянської війни, ЦК РКП(б) 4 квітня 1921 р. в листі всім губкомам "Про обслуговування відпущених у довгострокові відпустки червоноармійців" писав:
"... Від казарми і до самої своєї хати демобілізований червоноармієць повинен бути оточений турботою і піклуванням всього партійного, професійного і радянського апарату.
Для робітників і службовців через ком. працю і профспілки повинна бути організована практична допомога для отримання роботи".
17 березня 1924 р. ЦК РКП(б) у циркулярному листі всім облбюро ЦК, ЦК компартій, обкомів і губкомам РКП(б) "Про роботу серед червоноармійців, що демобiлiзуються, і тих, що призиваються в армію", пропонував:
"Вжити заходів до забезпечення роботою червоноармійців-комуністів, які звільняються у безстрокову відпустку. Залучити червоноармійців, що повертаються в село в безстрокову відпустку, у суспільну і культурну працю на селі".
5 червня 1931 р. ЦК ВКП(б) прийняв спеціальну постанову "Про командний та політичний склад РСЧА", у якiй зазначено:
"При розміщенні на цивільній службі начскладу запасу органами Наркомпрацi надавати начскладу переважно такі види роботи, які б надавали можливості закріплювати адміністративно-командні навички та розвивати відповiднi їх військової спеціальності знання".
Закон про демобілізацію старших віків, прийнятий на XII сесії Верховної Ради СРСР 23 червня 1945 р. має не тільки величезне політичне, а й велике господарське значення. Мільйони радянських воїнів, у тому числі десятки тисяч офіцерів, поверталися з армії до мирної творчої праці. Наша промисловість і сільське господарство отримали велику допомогу в кадрах робітників, більшість яких набуло в армії багатий досвід і нові спеціальності.
Закон зобов'язував РНК союзних і автономних республік, виконкоми крайових і обласних Рад депутатів трудящих, керівників підприємств, установ і організацій у міських районах надавати роботу демобілізованим не пізніше місячного терміну з дня прибуття їх до місця проживання.
При наданні роботи рекомендувалося враховувати придбані ними досвід і спеціальності в армії і визначати їх на роботу не нижче тої, яка виконувалася ними до армії.
У сільських місцевостях Ради депутатів трудящих і правління колгоспів зобов'язувалися надавати демобілізованим всіляку допомогу як у справі їхнього влаштування на роботу, так і в обзаведенні господарством.
29 червня 1946 р. Військовим Радам округів була направлена директива Головного Управління кадрів № ГУК/ОМУ/663980, в якій пропонувалося:
1. Зажадати від обласних, міських і районних військкоматів активної участі у працевлаштуванні та забезпеченні демобілізованих офіцерів.
2. Встановити періодичні особисті доповіді працівників військкоматів Військовим Радам округів з питань працевлаштування та забезпечення демобілізованих офіцерів.
Крім того, військовим комісарам пропонувалося негайно повідомляти прокуратуру про всі випадки порушення місцевими радянськими органами Закону про демобілізацію.
У результаті проведеної демобілізації офіцерського складу наше народне господарство отримало десятки тисяч кваліфікованих фахівців.
Із загальної кількості звільнених офіцерів ВПС, якщо не вважати офіцерів, звільнених як непридатних до військової служби з виключенням з обліку і обмежено придатних II ступеня, то близько 65000 чол. можна вважати цілком працездатними і придатними для роботи в народному господарстві СРСР у різних галузях.
Значна частина інженерно-технічного складу ВПС звільнена була як фахівці народного господарства, покликані в армію в роки війни.
Повертаючись в рідні місця демобілізовані з перших же днів включалися в активну господарсько-політичну діяльність. Багато хто з них відмовлялися від заслуженого відпочинку, ставали до верстатів, до комбайнів, щоб помножити багатство нашої країни, швидше заліковувати рани, завдані війною.
Тисячі фахівців були спрямовані на великі підприємства. У газеті "Правда" 20.9.1945 р. в передовій статті з цього питання вказувалося:
"У першу чергу демобілізованих потрібно направляти на великі підприємства союзного значення, що найбільш потребують робочої сили і володіють найбільшими можливостями щодо виробничого зростання демобілізованих".
Велику роботу у працевлаштуванні демобілізованих офіцерів виконали місцеві партійні та радянські органи, а також військкомати.
Сотні демобілізованих офіцерів ВПС працювали на керівних посадах в партійних, радянських і господарських організаціях.
Так, наприклад: за звітами відділів кадрів ВА і ВПС округів, на 1 січня 1949 р. з числа офіцерів запасу ВПС працювали:
- Секретарями крайкомів, обкомів і ВЛКСМ - 5 чол.
- Секретарями райкомів, міськкомів ВКП(б) і ВЛКСМ - 89
- Зав.відділом обкомів, крайкомів і інструкторами - 23
- Зав.відділом райкомів, міськкомів та інструкторами - 155
- На інших партійних керівних посадах - 54
- Головами та заст.голови облвиконкомів - 3
- Головами та заст.голови міськвиконкомів, райвиконкомів - 3
- Міністрами і зам.міністра автономних республік - 4
- Начальниками і заступниками начальникiв Управлінь міністерств - 13
- Начальниками відділів Управлінь міністерств - 12
- Головними інженерами Управлінь міністерств - 3
- На різних керівних посадах у міністерствах - 66
- Директорами і заступниками директорів заводів, фабрик, трестів - 79
- Головними інженерами, технологами - 20
- Директорами середніх шкіл та училищ - 27
- Депутатами районних та міських рад - 76
Трудівники тилу з гордістю висували демобілізованих офіцерів на керівні пости.
**************************************************
Роздiл четвертий
