![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
tash_vРозробка офiцерiв Управлiння кадрiв ВПС по темi "Демобілізація офіцерських кадрів ВПС після Великої Вітчизняної війни" згiдно з вказiвкою Головного Управлiння кадрiв № 3/3/250901 вiд 18 лютого 1959 р.
ЦАМО РФ, фонд 33, опис 737319, справа 34, лл. 268-293
**************************************************
4. Матеріальне забезпечення демобілізованих
Комуністична партія і Радянський Уряд проявляють невпинну турботу про благо радянського народу.
Яскравим доказом цього є прийнятий в 1945 р. на XII сесії Верховної Ради СРСР Закон про демобілізацію старших вікових груп особового складу Діючої армії.
Цим Законом всім демобілізованим встановлювалося одноразова грошова винагорода за кожен рік служби в армії в період Великої Вітчизняної війни.
При цьому офіцерському складу, що прослужив один рік, видавали двомісячний оклад, 2 роки - тримісячний оклад, 3 роки - чотиримісячний оклад, 4 роки - п'ятимісячний оклад.
Таким чином, незважаючи на те, що в роки війни нашою країною на організацію розгрому ворога були витрачені великі кошти, при звільненні офіцерського складу демобілізованим надавалася серйозна грошова допомога.
Всі демобілізовані забезпечувалися повним комплектом обмундирування та взуття, а також харчуванням на шляху прямування до місця проживання.
Виконкоми крайових, обласних, міських і районних Рад депутатів трудящих зобов'язувалися забезпечувати житловою площею офіцерів, звільнених у запас, в першу чергу.
Відомо, що німецько-фашистські загарбники повністю або частково зруйнували або спалили 1710 міст і більше 70 тисяч сіл. Ворог змів з лиця землі понад 6 млн. будинків, залишивши без даху близько 25 млн. чоловік. Тільки в сільських місцевостях Білорусії ворог спалив і зруйнував 1200 тисяч житлових будинків, господарських будівель і культурних установ.
Зазначеним вище Законом Ради народних комісарів автономних республік, крайові і обласні виконкоми зобов'язувалися відводити безкоштовно демобілізованим, потребуючим споруджувати або ремонтувати оселi, лісосічний фонд для заготівлі будівельного лісу.
Місцеві органи влади і колгоспи зобов'язувалися допомогти демобілізованим відновити своє господарство.
Всесоюзний банк для фінансування комунального та житлового будівництва зобов'язувався видавати в районах, постраждалих від німецько-фашистських окупантів, потребуючим демобілізованим позики на будівництво та відновлення житлових будинків в сумі від 5 до 10 тисяч рублів з терміном погашення позики від 5 до 10 років.
Видача позик проводилася за рішенням Виконавчих комітетів повітових, міських, районних і волосних Рад депутатів трудящих. Демобілізовані могли отримувати позики безпосередньо через підприємства, де вони працювали.
У зв'язку з прийнятим на сесії Законом прокурор СРСР видав наказ про встановлення органами прокуратури нагляду за точним виконанням прийнятого Закону.
Наша партія завжди звертала серйозну увагу на те, щоб прийняті закони точно дотримувалися. Так, ще 17 березня 1924 р. в циркулярному листі всім облбюро ЦК, ЦК компартій, обкомів і губкомам РКП(б) "Про роботу серед червоноармійців, що демобiлiзуються, і тих, що призиваються в армію" Центральний Комітет пропонував:
"Прийняти всі заходи до практичного виконання радянськими органами наданих демобілізованим пільг на підставі існуючих декретів".
Величезні кошти виділяє нашу державу на пенсійне забезпечення генералів і офіцерів. Законодавством нашої держави встановлено такі види пенсій:
а) пенсії за вислугу років;
б) пенсії по інвалідності;
в) пенсії з нагоди втрати годувальника.
При призначенні пенсії генералам, офіцерам і військовослужбовцям надстрокової служби, що прослужили 25 років і більше та звільненим у запас або у відставку, органи, що призначають пенсію, керувалися такими постановами:
1) Постановою РНК СРСР від 5 червня 1941 р. № 1474 (оголошено наказом НКО СРСР 1941 р. № 220);
2) Постановою Державного Комітету Оборони від 28 червня 1944 р. № 6116 (оголошено наказом НКО - 1944 р. № 100).
Таким чином, ще задовго до закінчення війни були прийняті закони про пенсійне забезпечення генералів і офіцерів Радянської Армії.
За період Великої Вітчизняної війни і після неї були істотно змінені і розширені пільги для військовослужбовців та їх сімей: пільги в галузі праці і соціального страхування; пільги в галузі освіти; пільги в галузі охорони здоров'я та ін. Так, наприклад: дітям пенсіонерів з числа старших офіцерів, генералів і адміралів, які отримують пенсії за вислугу років за Постановою ГКО-1944 № ГОКО-6116, надається право на першочерговий прийом у суворовські і нахімовські училища; пенсіонери, які отримують пенсію за вислугу 25 і більше років за цією постановою і члени їх сімей користуються медичною допомогою, а також санаторно-курортним лікуванням на рівних умовах з військовослужбовцями, які перебувають на дійсній військовій службі.
**************************************************
Роздiл п'ятий
ЦАМО РФ, фонд 33, опис 737319, справа 34, лл. 268-293
**************************************************
4. Матеріальне забезпечення демобілізованих
Комуністична партія і Радянський Уряд проявляють невпинну турботу про благо радянського народу.
Яскравим доказом цього є прийнятий в 1945 р. на XII сесії Верховної Ради СРСР Закон про демобілізацію старших вікових груп особового складу Діючої армії.
Цим Законом всім демобілізованим встановлювалося одноразова грошова винагорода за кожен рік служби в армії в період Великої Вітчизняної війни.
При цьому офіцерському складу, що прослужив один рік, видавали двомісячний оклад, 2 роки - тримісячний оклад, 3 роки - чотиримісячний оклад, 4 роки - п'ятимісячний оклад.
Таким чином, незважаючи на те, що в роки війни нашою країною на організацію розгрому ворога були витрачені великі кошти, при звільненні офіцерського складу демобілізованим надавалася серйозна грошова допомога.
Всі демобілізовані забезпечувалися повним комплектом обмундирування та взуття, а також харчуванням на шляху прямування до місця проживання.
Виконкоми крайових, обласних, міських і районних Рад депутатів трудящих зобов'язувалися забезпечувати житловою площею офіцерів, звільнених у запас, в першу чергу.
Відомо, що німецько-фашистські загарбники повністю або частково зруйнували або спалили 1710 міст і більше 70 тисяч сіл. Ворог змів з лиця землі понад 6 млн. будинків, залишивши без даху близько 25 млн. чоловік. Тільки в сільських місцевостях Білорусії ворог спалив і зруйнував 1200 тисяч житлових будинків, господарських будівель і культурних установ.
Зазначеним вище Законом Ради народних комісарів автономних республік, крайові і обласні виконкоми зобов'язувалися відводити безкоштовно демобілізованим, потребуючим споруджувати або ремонтувати оселi, лісосічний фонд для заготівлі будівельного лісу.
Місцеві органи влади і колгоспи зобов'язувалися допомогти демобілізованим відновити своє господарство.
Всесоюзний банк для фінансування комунального та житлового будівництва зобов'язувався видавати в районах, постраждалих від німецько-фашистських окупантів, потребуючим демобілізованим позики на будівництво та відновлення житлових будинків в сумі від 5 до 10 тисяч рублів з терміном погашення позики від 5 до 10 років.
Видача позик проводилася за рішенням Виконавчих комітетів повітових, міських, районних і волосних Рад депутатів трудящих. Демобілізовані могли отримувати позики безпосередньо через підприємства, де вони працювали.
У зв'язку з прийнятим на сесії Законом прокурор СРСР видав наказ про встановлення органами прокуратури нагляду за точним виконанням прийнятого Закону.
Наша партія завжди звертала серйозну увагу на те, щоб прийняті закони точно дотримувалися. Так, ще 17 березня 1924 р. в циркулярному листі всім облбюро ЦК, ЦК компартій, обкомів і губкомам РКП(б) "Про роботу серед червоноармійців, що демобiлiзуються, і тих, що призиваються в армію" Центральний Комітет пропонував:
"Прийняти всі заходи до практичного виконання радянськими органами наданих демобілізованим пільг на підставі існуючих декретів".
Величезні кошти виділяє нашу державу на пенсійне забезпечення генералів і офіцерів. Законодавством нашої держави встановлено такі види пенсій:
а) пенсії за вислугу років;
б) пенсії по інвалідності;
в) пенсії з нагоди втрати годувальника.
При призначенні пенсії генералам, офіцерам і військовослужбовцям надстрокової служби, що прослужили 25 років і більше та звільненим у запас або у відставку, органи, що призначають пенсію, керувалися такими постановами:
1) Постановою РНК СРСР від 5 червня 1941 р. № 1474 (оголошено наказом НКО СРСР 1941 р. № 220);
2) Постановою Державного Комітету Оборони від 28 червня 1944 р. № 6116 (оголошено наказом НКО - 1944 р. № 100).
Таким чином, ще задовго до закінчення війни були прийняті закони про пенсійне забезпечення генералів і офіцерів Радянської Армії.
За період Великої Вітчизняної війни і після неї були істотно змінені і розширені пільги для військовослужбовців та їх сімей: пільги в галузі праці і соціального страхування; пільги в галузі освіти; пільги в галузі охорони здоров'я та ін. Так, наприклад: дітям пенсіонерів з числа старших офіцерів, генералів і адміралів, які отримують пенсії за вислугу років за Постановою ГКО-1944 № ГОКО-6116, надається право на першочерговий прийом у суворовські і нахімовські училища; пенсіонери, які отримують пенсію за вислугу 25 і більше років за цією постановою і члени їх сімей користуються медичною допомогою, а також санаторно-курортним лікуванням на рівних умовах з військовослужбовцями, які перебувають на дійсній військовій службі.
**************************************************
Роздiл п'ятий
