І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї:
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна...
Аж бачу, там тілько добро,
Де нас нема. В лиху годину
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село...
У те, де мати повивала
Мене малого і вночі
На свічку Богу заробляла;
Поклони тяжкії б’ючи...

...

А як не бачиш того лиха,
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Меж горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні.
"К Гр. Ст. Тарнавскому

С.-Пб. 25 января 1843 г.

...Обицянку пришлю вашим дивчатам к Великодню, а може и раньше, колы впораюсь. Тилько не ту, що я вам писав, а иншу, по московському скомпоновану, щоб не казалы москали, що я их языка не знаю."

"Киевская старина", т. 5, Киев, 1883 г., стр. 404

June 2017

S M T W T F S
    123
456 78910
11121314151617
1819 20 21 22 23 24
252627282930 

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 25th, 2017 03:33 pm
Powered by Dreamwidth Studios